ЧЕТВЕРТЕ ЗАСІДАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ СПІЛЬНОТИ ВИКЛАДАЧІВ МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОЇ ІНШОМОВНОЇ ГАЛУЗІ

1.    Участь вчителів професійної спільноти в вебінарах-практикумах, семінарах, курсах онлайн.

2.    Забезпечення міжпредметних зв’язків як умова успішного оволодіння іноземною мовою.

     3.    Вмотивованість вивчення іноземної мови та її роль в організації                          ефективного навчання.

4.    Про стан підготовки    учнів 11-х класів до ЗНО.

5.    Звіт про виконання плану роботи  методоб’єднання  та завдання на наступний навчальний рік.

6.    Аналіз виконання навчальних програм з іноземної мови.

7.    Різне.

Вмотивованість вивчення іноземної мови та її роль в організації  ефективного навчання.

Мотивація є надзвичайно важливою в навчальному процесі. Вона є в центрі навчання. Якщо учень/-иця не хоче вчитися – він чи вона не буде це робити, і вчитель/-ка нічого не зможе вдіяти – окрім як мотивувати.

На мотивацію учнівства впливають, зокрема, такі фактори:                                                                                      задля якої практичної мети учень/-иця вивчає мову (користування нею, професійне зростання (якщо йдеться про дорослих), гарні оцінки тощо);відчуття, що вивчення мови вдається, у разі успішності учня/учениці. Автономність учня/учениці, його чи її впевненість у собі та досягнення – частини цього відчуття. Якщо людині здається, що в неї щось гарно виходить – вона хоче продовжувати це робити;                       бажання вільно спілкуватися – з  родичами з іншої країни, друзями, хлопцями/дівчатами, бізнес-партнерами тощо;               заохочення з боку інших людей. Якщо людина живе у спільноті, де знання іноземної мови високо цінується, – вона розумітиме важливість її вивчення. Якщо ж навпаки – людина не буде бачити сенсу у вивченні і, відповідно, не матиме мотивації;                                                                                     насолода від процесу навчання. Таких дітей, певно, небагато, але вони є – ті, для кого навчання як процес пізнання нового є цікавим. Цікавим/-ою може бути вчитель/-ка, що викладає предмет, підручник, в якому зібрані теми, важливі для учня/учениці – це все мотивує;                                                       захоплення культурою народу, мова якого вивчається. Наприклад, учень/-иця буде вмотивований/-ою вивчити англійську, якщо він чи вона збираються поїхати на навчання за кордон.                                                                                    Особливо складно мотивувати учнівство, коли курс є інтегрованим – адже він складніший. Наприклад, хімія англійською. Деякі учні/-учениці губляться не тільки в англійській мові, а й у хімії – тож варто бути особливо обережними під час викладання за такими програмами. Курси британської чи американської літератури теж досить складні – переважно через насичену лексику уривків з оригіналів творів. Це може впливати на учнівство двома способами: або ж вони демотивуються, зневірившись у своїх здібностях, або ж, навпаки, зустрівши нову лексику, захочуть дізнатися її значення. Під час вивчення нової складної лексики (старша, профільна школа, чи загалом учні рівня B1+/B2+) варто приділяти увагу морфології: розуміючи вживання певних афіксів на практиці (вправи на словотвір), діти не тільки збагатять свій словниковий запас, а й не будуть лякатися, коли зіткнуться з незнайомим словом, основу якого вони знають, а інші частини – ні.                                                                            Також потрібно формувати абстрактне мислення учнів, адже просто через переклад морфем слів “insure/insurance” ніколи не зрозуміти, що це страхування.                                                        Вчені Z. Doryei та K. Csizer кажуть, що є 10 ключових сфер, в яких учитель впливає на мотивацію учнів:

Вчитель	– бути якомога більш толерантним та чутливим; – намагатися поводити себе природно; – оказувати гарний приклад – бути відданим справі та вмотивованим;
Атмосфера у класі	– нести у клас гумор, усмішку та сміх; – створювати приємну, спокійну та безпечну атмосферу в класі;
Завдання	– давати чіткі інструкції; – зазначати мету та користь від кожного завдання;
Ставлення	– ставитися до кожного учня як до особистості;
Впевненість у собі	– давати позитивний feedback та хвалити; – упевнитися, що учні/-учениці відчувають успіх; – приймати помилки – вони є природними протягом навчання;
Інтерес	– обирати цікаві завдання та теми; – пропонувати вибір матеріалів та занять протягом навчання; – задля заохочення до навчання треба використовувати інтереси учнівства, а не тести та оцінки; – робити з завдань випробування (challenges) для того, щоб задіяти учнівство;
Автономія	– заохочувати запитання та іншу участь учнівства; – заохочувати креативність та уяву; – якомога більше поділяти відповідальність за організацію навчального процесу з учнівством;
Реальність	– намагатися робити завдання цікавими для кожного/-ї, а також пов’язаними з реальним життям;
Ціль/Мета	– встановлювати кілька визначених навчальних цілей для учнівства; – заохочувати учнівство ставити цілі та працювати задля їх досягнення; – аналізувати цілі учнівства та їхні потреби;
Культура	– ознайомлювати учнівство з культурою мови, яку вони вивчають; – запрошувати носіїв мови; – знаходити учням/ученицям друзів для листування (penfriends чи, радше, texting-friends у сучасних умовах).

Потрібно пам’ятати, що є фактори, на які вчителю/-ці важко вплинути та навпаки. Наприклад, важко вплинути на учнів/учениць, які хочуть постійно розмовляти – тож варто це використати в навчальному процесі. А от демотивованих учнів та учениць варто заохочувати похвалою – і на це вплинути легко.